11 клас

  "АТОМНА ТА ЯДЕРНА ФІЗИКА""Досліди Резерфорда. Постулати Бора. Енергетичні рівні атома."










 Планетарну модель атома запропонував Е. Резерфорд в 1910 році. Перші дослідження структури атома були зроблені ним за допомогою альфа-частинок. На основі результатів, отриманих в експериментах по їх розсіюванню, Резерфорд припустив, що весь позитивний заряд атома зосереджений в крихітному ядрі в його центрі. З іншого боку, негативно заряджені електрони розподілені всередині всього іншого його обсягу. Але все виявилося зовсім по іншому...

ЗАВДАННЯ: опрацювати параграф 36 підручника. Підготувати конспект та розв'язати вправу .36 , завдання 4 та 5. 
Розв'язання у вигляді фото надсилати на адресу alla.k1385@gmail.com 

       Види спектрів. Основи спектрального аналізу.










ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 37, Вправа № 37 (2-4)



Квантово-оптичні генератори.





ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 38, Вправа № 38 (4)
                         експерименлальне завдання


Протонно-нейтронна модель атомного ядра. Ядерні сили. Енергія зв’язку атомних ядер












ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 39, Вправа № 39 (2-4)


 Розв'язування задач








ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати матеріал.
  

 

 Розв'язування задач






Розв'язанні задачі у вигляді фото  переслати на електронну адресу      alla.k1385@gmail.com



Зоряні скупчення та асоціації. Туманності. 


1.      ЗОРЯНІ СКУПЧЕННЯ

На осінньому зоряному небі впадає в око тісна красива група зірок у сузір'ї Тельця, схожа на блискучий маленький ківш. Називається вона Плеядами. Неозброєне око розрізняє в цій групі 7-8 зір, а на фотографіях з тривалою експозицією налічується близько 300 слабких зірок. Таке об'єднання зір — Гіади — розташоване поруч з Альдебараном (α Тельця). Ці та аналогічні до них тісні зоряні групи неправильної форми називаються розсіяними зоряними скупченими. У кожному з них сотні або й тисячі зір, які мають спільне походження, об'єднанні силою всесвітнього тяжіння і разом рухаються у просторі. Діаметри розсіяних зоряних скупчень становлять 10-20 світових років. Більшість розсіяних скупчень складається тільки із зір головної послідовності, а це означає, що вік цих утворень не перевищує 10-100 млн років, тобто вони доволі «молоді». Зараз відомо близько 1200 розсіяних зоряних скупчень і майже усі вони розташовані у Молочному Шляху чи поблизу нього. Найближче до нас розсіяне зоряне скупчення - Гіади - віддалені всього на 46 пк.

Окрім розсіяних, спостерігаються і зоряні скупчення сферичної чи еліпсоїдної форми, які називають кулястими. Вони мають величезні розміри (до 300 св. років) і складаються із сотень тисяч зірок. Значна кількість червоних гігантів у кулястих зоряних скупченнях свідчить про поважний вік цих утворень. Найстарші з них існують 13-15 млрд років. На відміну від розсіяних, кулясті зоряні скупчення сконцентровані біля центра Галактики. Зараз відомо близько 150 кулястих зоряних скупчень, і всі вони надзвичайно віддалені. М22 (читається «Месьє 22») у сузір'ї Стрільця — єдине кулясте зоряне скупчення, яке можна бачити неозброєним оком у вигляді туманної плямки (m = 5,1), розташованої на відстані 2800 пк.



2.      ЗОРЯНІ АСОЦІАЦІЇ

У 1947 році радянський астрофізик В. А. Амбарцумян повідомив про відкриття нового виду зоряних утворень - зоряних асоціацій. Це наймолодші розсіяні зоряні скупчення, що складаються з дуже молодих зір. Молоді гарячі біло-голубі зорі (класів О та В) групуються в О-асоціації, а молоді зорі типу Т-Тельця — у Т-асоціації.

Згідно з астрофізичними даними, 98% маси усієї Галактики сконцентровано у зорях. Решта - 2% речовини припадає на газ і пил. Вони надзвичайно розріджені (1 частинка - на 10 см ) і розподілені нерівномірно у Галактиці. Уважно придивившись до Молочного Шляху, можна побачити на його світлому фоні темні області з незначною кількістю світил. А від сузір'я Лебедя в напрямі на сузір'я Скорпіона Молочний Шлях складається із двох гілок, розділених так званим Великим Провалом. Ця темна смуга - велетенське скупчення пилу, сконцентрованого поблизу галактичної площини. Газопилові хмари екранують світло зірок, розташованих у них та за ними. Іноді з пилу і газу формуються туманності.

Величезні згущення пилу та газу, які мають неправильну форму, називаються дифузними туманностями. Їхня маса може сягати 10 000 . Густина туманностей дуже мала – 10-100 частинок в 1 см3, але, простягаючись на десятки й сотні парсек, вони стають непрозорими для світла далеких зір.

У дифузних газопилових туманностях виникають і формуються молоді зорі. Дифузні туманності можуть бути темними та світлими. Залежить це від того, є чи нема поблизу яскравої зорі. Наявність значної кількості темних газопилових туманностей у площині Молочного Шляху створює ефект Великого Провалу. Однією з найвідоміших темних дифузних туманностей є туманність Кінська Голова. Якщо в туманності або біля неї є яскрава зоря, то газ і пил відбивають та розсіюють її світло. Туманність при цьому виглядає світлою. Характерним представником таких об'єктів є туманність в Оріоні, розташована трохи нижче від «пояса Оріона» (див. рис. 1 до уроку 2). Для неозброєного ока вона виглядає слабенькою зеленуватою плямкою. Загалом відомо понад 150 світлих дифузних туманностей.

Газ туманностей, іонізуючись ультрафіолетом зорі, теж випромінює. Тому в спектрах туманностей, окрім ліній поглинання, є і окремі яскраві лінії випромінювання. За ними визначають хімічний склад туманностей.

Є світлі туманності правильної форми: волокнисті та планетарні. Вважається, що ці об'єкти формуються зі скинутих зорями оболонок на заключних етапах.

Волокнисті туманності (наприклад, Крабоподібна туманність у сузір'ї Тельця), очевидно, є залишками спалаху наднових зір. З оболонок червоних гігантів утворюються планетарні туманності. Вони мають сферичну форму, а в їх центрі розташована зоря білий карлик. На сьогодні відомо понад 1300 планетарних туманностей. Вони розширюються з неабиякою швидкістю (до 40 км/с) і за кілька десятків тисяч років повністю розсіюються у просторі. Отож, зорі нашої Галактики, сформувавшись із газу й пилу в дифузних туманностях, у кінці життя, скидаючи оболонку або вибухаючи, значну частину своєї речовини повертають у міжзоряний простір у вигляді газу волокнистих чи планетарних туманностей.

За сучасними уявленнями, наша Галактика має дві складових — плоску та сферичну див. рис. 1.






Вони відрізняються не лише формою, а й, що головне, об'єктами, які їх утворюють.

Сферична підсистема - гало чи корона - складається з газу, дуже старих неяскравих зір, як правило, згрупованих у величезні кулясті скупчення. Об'єкти гало концентруються до центра Галактики, утворюючи балдж (з англійської bulge - опуклість). Радіус гало, згідно з даними Космічного телескопа ім. Хаббла, дорівнює 300 000 св. р. Плоска підсистема - диск - складається переважно з газу, молодих зір та їхніх скупчень. Вік більшості об'єктів диска до 1 млрд років. Діаметр диска 100 000 св. p., а товщина центральної зони 10 000 св. р. кількість зір у диску сягає 400 млрд, а його маса 150 млрд .

У центрі Галактики розташоване ядро діаметром 4000 св. р. концентрація зір у ядрі дуже висока, ймовірно, у його центрі є дуже масивна чорна діра. Досліджують ядро Галактики в інфрачервоному діапазоні, бо випромінювання таких частот найменше послаблюється.

Наша Галактика має чітко виражену спіральну структуру. Доведено, що вона має дві спіралі. їхні гілки сприймаються нами у вигляді Молочного Шляху. Швидкість обертання зір навколо центра Галактики різна. Із віддаленням від центра вона спочатку зростає, в околицях Сонця набуває найбільшого значення — 250 км/с, а далі повільно зменшується.

Однією із зір Галактики є Сонце. Воно перебуває на відстані близько 30000 св. р. від її центра. Сонце разом зі своєю планетною системою оберта­ється навколо центра Галактики зі швидкістю 250 км/с і робить повний оберт приблизно за 200 млн років. Цей час називають галактичним роком. Згідно зі спостереженням, наша зоря розташована між двома спіральними рукавами і ніколи не потрапляла в них. Таке розміщення у відносно спокійній частиш Галактики є надзвичайно важливою умовою виникнення та існування життя на Землі. Швидка еволюція зір, що відбувається у спіральних рукавах, супроводжується інтенсивним, смертоносним для всього живого випромінюванням. Наприклад, якби на відстані 10 пк від Сонця спалахнула наднова, то через 10 000 років туманність - залишок вибуху сягнула б Сонячної системи і на десятки тисяч років огорнула б її. Висока щільність космічних променів у залишках наднової спричинила б різке підвищення рівня радіації на поверхні Землі. Для багатьох видів живих організмів такі умови є згубними і призводять до швидкого вимирання. До речі, сліди таких катастроф на планеті є. Деякі вчені вважають, що раптове, дуже швидке вимирання динозаврів зумовлене «зоряною» причиною, адже за час існування Сонця (5 млрд років) поблизу (10-20 пк) спалахнуло близько десятка наднових зір. 
(Джерело - мережа інтернет  https://sites.google.com/site/trainingpair/1-urok-nasa-galaktika
 https://naurok.com.ua/urok-molochniy-shlyah-budova-galaktiki-misce-sonyachno-sistemi-v-galaktici-zoryani-skupchennya-ta-asociaci-tumannosti-pidsistemi-galaktiki-ta-spiralna-struktura-131341.html)

                                                      Зоряне скупчення


















06.04- 10.04

Радіоактивність. Основний закон радіоактивного розпаду.
















ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


Опрацювати § 40, Вправа № 40 (2-6)

Розв'язування задач



Експериментальна робота № 8. 

Моделювання радіоактивного розпаду

Виконання роботи

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Виконати роботу та записати її до робочого зошита.


Підсистеми Галактики та її спіральна структура. 

 




Підсистеми Галактики та її спіральна структура







Галактика

Презентація











13.04- 17.04


Отримання та застосування радіонуклідів. Методи реєстрації іонізуючого випромінювання


Джерела іонізуючого випромінювання умовно поділяють на дві групи – природні та штучні. Природні джерела існували завжди, а штучні людська цивілізація створила у 19 сторіччі. Це легко пояснити на прикладі двох великих вчених, які пов’язані з відкриттям радіації. Антуан Анрі Беккерель відкрив іонізуюче випромінювання урану (природне джерело), а Вільгельм Конрад Рентген відкрив іонізуюче випромінювання при гальмуванні електронів, які прискорюються у спеціально створеному приладі (рентгенівська трубка як штучне джерело). Проаналізуємо у відсотковому та цифровому еквіваленті, які дози опромінення (кількісна характеристика впливу іонізуючого випромінювання на організм людини) пересічний громадянин України отримує протягом року від різних штучних та природних джерел (рис. 1).




Як бачимо, основну частину опромінення ми отримуємо з природних джерел радіації. Але чи залишилися ці природні джерела такими же, якими були на ранніх етапах цивілізації? Якщо так – можна не турбуватися, адже ми давно пристосувалися до такого опромінення. Та, на жаль, це не так. Діяльність людини призводить до того, що природні радіоактивні джерела концентруються або збільшується можливість їхнього впливу на людини.
Одним з таких місць, де збільшується можливість впливу радіації на людину є космічний простір. Інтенсивність радіаційного опромінення залежить від висоти над рівнем моря. Таким чином, космонавти, пілоти та пасажири повітряного транспорту, а також населення, що проживає у горах, отримують додаткову дозу опромінення. Спробуємо дізнатися, наскільки це небезпечно для людини, та які «радіаційні» секрети приховує космос.

Радіація в космосі: яка небезпека для космонавтів

Все почалося з того, що американський фізик і астрофізик Джеймс Альфред Ван-Аллен вирішив закріпити на першому супутнику, який був запущений на орбіту, лічильник Гейгера-Мюллера. Покази цього приладу офіційно підтвердили існування навколо земної кулі поясу інтенсивної радіації. Але звідки вона з’явилася в космосі? Відомо, що радіоактивність у космосі існує дуже давно, навіть ще до виникнення Землі, таким чином космічний простір постійно наповнювався і наповнюється радіацією. Після проведених досліджень вчені дійшли висновку, що радіація в космосі виникає або від сонця, під час спалахів, або від космічних променів, які виникають у результаті високоенергетичних подій в нашій та інших галактиках.
Було встановлено, що радіаційні пояси починаються з 800 км над поверхнею Землі та простягаються до відмітки 24 000 км. За класифікацією Міжнародної федерації аеронавтики політ вважається космічним, якщо його висота перевищує 100 км. Відповідно, найбільш уразливими в плані отримання великої дози космічного опромінення є космонавти. Чим вище вони підіймаються у відкритий космос, тим ближче вони до радіаційних поясів, отже, тим більший ризик отримання значної кількості радіації.Детальніше.


Методи реєстрації іонізуючих випромінювань

Зважаючи на те, що у людини відсутня можливість відчувати дію іонізуючих випромінювань, важливими є прилади. Завдяки їм можна виявити і встановити рівень дії радіоактивних випромінювань. Відомі методи можна розділити на групи:
  • 1) за іонізацією середовища, тобто за рахунок розпаду молекул під дією енергії випромінення і за наявністю електричного току, який можна виміряти приладами - дозиметрами;
  • 2) викликають світіння - сцинтилляцію або люмінесценцію (світіння) в деяких речовинах, що використовують у фотоелектронних примножувачах - в них утворюється електроімпульс;
  • 3) фотографічний метод - засвічують фотопапір, фотоплівку, викликаючи фотоліз броміду срібла;
  • 4) калориметричний метод - вимірюють кількість тепла, що виділяється в спеціальному детекторі при поглинанні ним випромінювань;
  • 5) хімічний метод - заснований на певних змінах різноманітних речовин, чутливих до дії таких випромінювань, наприклад, змінюється колір - колориметричний метод;
  • 6) нейтронно-активаційний метод, пов'язаний із вимірюванням наведеної радіоактивності, наприклад бета-активності, що виникає під впливом повільних нейтронів. Цей метод використовують для оцінки доз в аварійних ситуаціях, коли відбувається короткочасне опромінення великими потоками нейтронів;
  • 7) біологічний метод - заснований на визначенні біологічних наслідків дії випромінювань на живі системи - за летальністю тварин, ступеня лейкопенії (зміни у крові), кількості хромосомних аберацій (змін), випаданню волосся, наявності в сечі дезоксицитидіну;
  • 8) розрахунковий метод - заснований на використанні математичних методів вимірів за кількістю радіонуклідів, що потрапили в організм;
  • 9) дозиметричний метод, який є найбільш вживаним. В цьому випадку за допомогою спеціального пристроя - детектора Гейгера-Мюллера вимірюють електричний струм, який утворюється при іонізації речовини через яку проходить радіоактивне випромі-нення. Такі прилади використовують в наукових дослідженнях, побуті, цивільній обороні. Для оцінки радіаційної обстановки застосовують прилади, принцип дії яких заснований на вимірюванні ефектів, що виникають при взаємодії випромінювання з речовиною. Для виміру потужності експозиційної дози застосовують різноманітні прилади радіаційного контролю для: санітарного та екологічного - МКС-07 "Пошук", РКС-01 "СТОРА"; індивідуальної дозиметрії - ДКС 02К "Кадмій"; цивільного захисту та армії - МКС-У, МКС-05 "Терра"; навчальних програм - МКС-05 "Терра П".








Дія радіоактивних випромінювань на людину
Біологічний вплив випромінювань визначається поглинанням живою тканиною рослини, тварини енергії, яка може іонізувати молекули клітинних речовини. При іонізації в організмі відбувається руйнування життєво важливих молекул, що призводить до розривів молекулярних зв'язків і утворенню нових хімічних сполук, невластивих для здорової тканини.

Під впливом іонізуючих випромінювань в організмі руйнуються функції кровотворних органів, збільшується проникненість судин для шкідливих речовин, відбувається розлад діяльності шлунково-кишкового тракту, зниження опірності організму шкідливим факторам, його виснаження, переродження нормальних клітин в злоякісні, виникнення лейкозів, променевої хвороби.

Дія факторів, що іонізують речовини, полягає в поглинанні живою тканиною рослин, тварин, людини енергії, що виділяється при зіткненні молекул речовини з випромінюванням. Це призводить до розривів молекулярних зв'язків - іонізації та утворенню нових хімічних сполук, не властивих нормально функціонуючій клітині -перекис водню, надзвичайно хімічно активні вільні радикали.

Під впливом радіоактивних випромінювань в організмі людини відбуваються порушення функцій кровотворних органів, збільшення тендітності і проникненості судин, розлад діяльності шлунково-кишкового тракту, зниження опірності організму, його виснаження, переродження нормальних клітин у злоякісні, виникнення лейкозів, променевої хвороби.

Небезпеки від іонізуючого випромінювання можна розділити на три групи: 1. Підвищення ризику виникнення онкологічних захворювань; 2. Ризик генетичних порушень, тобто пошкоджень механізмів спадковості; 3. Небезпека для ембріона, що розвивається в утробі матері.

Всі три типи небезпек, особливо перші дві, характеризуються тим, що при опроміненні одного індивідуума наслідки ніколи не наступають із стопроцентною можливістю, але за законами статистики (вірогідності) можливість їх збільшується з ростом дози опромінення. Наприклад встановлено, що серед населення чисельністю 1 млн людей за рік з'являється біля 50 природних захворювань лейкемією, а після опромінення цієї кількості людей дозою в 1бер, до вказаних випадків добавляється ще один.

Особливо складний механізм впливу іонізуючого випромінення на біологічні механізми спадковості. Виникаючі при цьому порушення можуть передаватися наступним поколінням. В цьому випадку з ростом дози опромінення збільшується не тільки вага, але і частота поразок (>5бер). Останні десятиліття принесли нам небачений прогрес наукових знань і технічних можливостей. Але і радіоактивне навантаження на людство від штучних джерел тепер різко зросло.

Вже в 1934 році Міжнародна комісія радіаційної охорони встановила толерантну дозу 0,2 рентгена за добу. В наш час цей рівень зменшили до 0,05 бер за рік для населення і 1 бер/рік для працюючих з джерелами іонізуючих випромінювань.

Людина не відчуває дії радіоактивних випромінювань. В її організмі вони викликають зміни, що залежать від потужності дози: 1 мкбер - перегляд одного хокейного матчу по телебаченню; 0,1 бер - фонове випромінювання за рік; 3,0 бери - при рентгеноскопії зубів; 10,0 бер- аварійне опромінення населення поблизу АЕС; 25,0 бер - аварійне опромінення персоналу АЕС; 30,0 бер - опромінення організму при рентгеноскопії тіла; 75,0 бер - короткочасні зміни в складі крові; 100,0 бер (1Зв) - легкий ступінь променевої хвороби; 450-500 бер - важкий ступінь променевої хвороби (гине 50% опромінених людей); 500 і більше - гинуть 100 % опромінених людей. Тому, всі фахівці повинні знати елементарні правила радіаційної гігієни, знати про підступність радіоактивних випромі-нень і знати як послабити їх дію.


Деякі з тварин спроможні відчувати дію радіоактивних випромінювань. Так, садовий равлик закриває мантійну порожнину, а комахи і пацюки починають неспокійні, безладні рухи, намагаючись уникнути небезпечної зони. Інфузорії гинуть тільки лише при 300 тис. рентгенів, окремі бактерії можуть існувати в середині атомного реактора, де радіоактивність сягає мільйонів рад або рентгенів. Стійкі до радіоактивних випромінювань змії - вони гинуть лише при 3-18 тисяч рад або 30-180 Гр.Джерело.
  



ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати § 41, Вправа № 41 (2-5)



Експериментальна робота № 9. 

Дослідження треків заряджених частинок 

за фотографіями.


Виконання роботи



ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

ВИКОНАТИ РОБОТУ ТА ЗАПИСАТИ ЇЇ ДО РОБОЧОГО ЗОШИТА.



Ланцюгова реакція поділ ядер Урану.

Термоядерні реакції.








ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати § 42, Вправа № 42 (2-5)


Надмасивна чорна діра в центрі Галактики












ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати тему 6, дати відповіді на контрольні запитання.



21.04- 24.04

Розв'язування задач






Розв'язанні задачі у вигляді фото  переслати на електронну адресу      alla.k1385@gmail.com


ЕЛЕМЕНТАРНІ ЧАСТИНКИ


Презентація

Додатково









ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


Опрацювати § 43




Світ галактик. Квазари.





більше можна дізнатися тут, від NASA 
















27.04- 30.04

Розв'язування задач

Підготовка до контрольної роботи








   Зразок  завдань до контрольної роботи





ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати  матеріал  та законспектувати його. 




Спостережні основи космології. Історія розвитку уявлень про Всесвіт. Походження й еволюція Всесвіту. 












ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати тему 7, дати відповіді на контрольні запитання.




Увага! 

Завдання для контрольної роботи з фізики будуть опубліковані 30.04.20 об 11.00
Зразки завдань подані вище. На виконання роботи відводиться 1 год.


30.04


Завдання  до контрольної роботи

11-А  

11-Б


На виконання роботи відводиться 1 год.
Для зарахування теми необхідно виконати дві експериментальні роботи.





Виконанні завдання  у вигляді фото  переслати на електронну адресу      alla.k1385@gmail.com



04.05- 08.05


РОЗДІЛ IV. АТОМНА ТА ЯДЕРНА ФІЗИКА
Теми проектів
1. Фізичні основи роботи лазерного принтера.
2. Перспективи використання надпровідності.
3. Складання радіаційної карти регіону.
4. Радіологічний аналіз місцевих харчових продуктів.
5. Святкування Дня науки у школі.

Теми рефератів і повідомлень
1. Біофізичні механізми дії йонізуючого випромінювання на клітину.
2. Екологічні наслідки безвідповідального використання атомної енергії.
3. Вплив людського фактора в аваріях на атомних станціях.
4. Застосування радіонуклідів у медицині.
5. Рентгенівська комп’ютерна томографія та її види.
6. Віддалені наслідки радіаційного опромінення.
7. Вплив лазерного випромінювання на організми та його застосування в медицині.
8. Жінки – лауреатки Нобелівської премії з фізики.
9. Повчальні історії з життя фізиків.
10. Основні напрями науково-технічного прогресу.
11. Атомна енергетика України.
12. Цікаві факти з життя першої жінки, удостоєної Нобелівської премії.



Увага! 

Завдання для контрольної роботи з астрономії будуть опубліковані 06.05.20 
о 09.00

 На виконання роботи відводиться 1 год.



06.05

Завдання  до контрольної роботи

11-А  


  1. Галактика А на небесній сфері розташована  поблизу Північного полюса світу, а галактика В-на екваторі.  Відстань від Сонця до галактики А така сама, як і галактики В.  Користуючись законом Габбла, поясніть , з більшою чи меншою швидкістю ці дві галактики віддаляються одна від одної , ніж вони віддаляються від Сонця.
2.       Опишіть , яким би був Всесвіт, якби на ранньому етапі його розвитку не виникла асиметрія частинок і античастинок.
3.       У яких утвореннях Галактики значний відсоток зір мають близький вік та близький початковий хімічний склад? Чому? Чи й надалі хімічний склад цих зір буде близьким?
  1. Наведіть докази того, що Сонце близько до галактичної  площини.
5.       У галактиці спалахнула наднова зоря. Її видима зоряна величина +19, а відстань до зорі           65 Мпк.  Знайти швидкість віддалення галактики та абсолютну зоряну величину.

11-Б



1.                  Три галактики (А,В,С) у наш час розташовані у просторі на одній прямій так, що галактика В міститься на однаковій відстані від двох інших. Зобразіть на схематичному малюнку розташування цих галактик через кілька мільйонів років.

2.                  Поясніть(докладніше), що мають на увазі , коли говорять про абсолютний горизонт Всесвіту.

3.                  У спектрі дуже віддаленої галактики спостерігають яскраві лінії в синьому діапазоні електромагнітного спектра, які в земних лабораторіях у цьому діапазоні довжин хвиль не спостерігаються. Поясніть, про що це свідчить.

4.                  Маси яких газопилових комплексів більші: тих, з яких утворилися  кулясті зоряні скупчення, чи тих, з яких утворилися розсіяні зоряні скупчення? Відповідь поясніть.

5.                  У галактиці з червоним  зміщенням ліній у спектрі, яке відповідає швидкості 6000км/с, спалахнула наднова зоря. Її яскравість у максимумі відповідає 16-й видимій зоряній величині. Знайдіть абсолютну зоряну величину цієї зорі.


 На виконання роботи відводиться 1 год.

Виконанні завдання  у вигляді фото  переслати на електронну адресу      alla.k1385@gmail.com



12.05- 15.05

Повторення

Розділ 1


ЕЛЕКТРОДИНАМІКА
Частина 1. ПОСТІЙНИЙ ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ













Основні формули

18.05- 22.05

Розділ 1


ЕЛЕКТРОДИНАМІКА

Частина 2. ЕЛЕКТРОМАГНЕТИЗМ







формули



25.05- 29.05

ЕЛЕКТРОМАГНІТНІ КОЛИВАННЯ 

І ХВИЛІ










ОПТИКА





Детальніше





Детальніше